димітися
Смотреть что такое "димітися" в других словарях:
димітися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
курітися — дієслово недоконаного виду диміти; парувати рідко … Орфографічний словник української мови
димитися — і димі/тися, ми/ться; мн. димля/ться; недок. Виділяти дим; тліти, виділяючи дим. || перен. Виділяти пару, давати випари. || Підніматися клубками, стелитися (про хмари, туман) … Український тлумачний словник
продимлюватися — ююся, юєшся і продимля/тися, я/юся, я/єшся, недок., продими/тися і продимі/тися, млю/ся, ми/шся; мн. продимля/ться; док. 1) док. тільки продими/тися. Насичуватися або наповнюватися димом; покриватися, забруднюватися кіптявою; ставати продимленим … Український тлумачний словник
закуритися — 1 дієслово доконаного виду закоптитися закуритися 2 дієслово доконаного виду почати димітися рідко … Орфографічний словник української мови
підніматися — і підійма/тися, а/юся, а/єшся, недок., підня/тися, німу/ся, ні/мешся і підійня/тися, підійму/ся, піді/ймешся, док. 1) Іти, їхати на гору, іти сходами і т. ін. || Переміщатися вгору, летячи; злітати. || перев. док. З явитися над поверхнею води;… … Український тлумачний словник
димити — I = диміти (виділяти, випускати дим), дими[і]тися, курі[и]ти, курі[и]тися, чади[і]ти, димувати, кадити; коптіти (густо, з кіпоттю) II ▶ див. горіти 1), курити I, парувати … Словник синонімів української мови
закуритися — I див. закурюватися. II и/ться і закурі/тися, закури/ться і рідко закурі/ється, док. 1) Почати диміти, виділяти дим; задиміти. || безос. || Запарувати. 2) Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим із землі снігом і т. ін. || Оповитися, огорнутися… … Український тлумачний словник
звиватися — і рідко ізвива/тися, а/юся, а/єшся, недок., зви/тися, зів ю/ся, зів є/шся і рідко ізви/тися, ізів ю/ся, ізів є/шся і діал. зви/нутися і рідко ізви/нутися, нуся, нешся, док. 1) Скручуватися, закручуватися в трубку, кільце і т. ін. 2) З єднуючись,… … Український тлумачний словник
простилатися — а/ється і простеля/тися, я/ється, недок., простели/тися, сте/литься і рідко просла/тися, сте/леться, док. 1) Розстилаючись, укривати яку небудь поверхню. 2) Охоплювати який небудь широкий простір. 3) Стелячись, поширюватись у просторі (про дим,… … Український тлумачний словник
